Позакласна робота

Переглянути і скачати:

Сценарій тематичної виховної години "Рідна мова чиста, як роса!"

Переглянути і скачати:

Літературна вікторина "Ім'я Шевченка стукає в серцях"                                               

Андріївські вечорниці

Скачати файл

 Учитель. З–поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави та гульбища.

   Для молоді вечір напередодні Андрія був ще одним приводом, щоб повеселитися, хлопцям – позалицятись, а дівчатам може і судженого собі нагадати. Саме тому його і називали вечорниці, бо відбувалися вони ввечері та тривали до півночі. Хлопці мали в цей час право бешкетувати і їм вибачались усі витівки. У тих дівчат, що на виданні, могли зняти хвіртку чи ворота з завіс, розібрати паркан, поцупити віз, плуг та закинути їх на дах хати чи хліва, а то й віднести на інший край села.

Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія.  Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами гості розум, мудрість, щедрість нашого народу!

Дівчинка: Українські вечорниці

 Починаєм вже не раз,

 Хай сміх, і пісня ллється

 В серці кожного із нас.

 Хлопчик: Обійдіть весь світ безмірний

 І скажіть в якій країні

 Так зберігся скарб безцінний,

 Як у нас, на Україні?

 Дівчинка: Просим всіх на наше свято,

 Превелике, пребагате,

 Від зірниці до зірниці

 Хай лунають вечорниці.

 Хлопчик: Гей, на наших вечорницях

 Хто сумний – розвеселиться!

 Співи, танці, небилиці –

 Гарні будуть вечорниці!

 Дійові особи

Мати – Катерина

Дочка – Маруся

Жінки

Микола – наречений Марусі

Група дівчат  та хлопців

(святково прибраний зал, на сцені інтер’єр, укр. Хата, вбігає Маруся).

Маруся. Матусенько, де ви там! Нікого не має. Мабуть побігла свою куму Наталку кликати на вечорниці.(звертається до залу)

Доброго вам вечора, люди добрі.Ой, як багато вас тут зібралося! Ви напевно всі хочете побувати на наших  вечорницях. Правда?

(виходить господиня).

Катерина. О, а хто це тут без мене хазяйнує? Це ти Марусе? Що це ти тут розповідаєш, балакаєш без зупину. Це вже чиста правда, що в твоєму язику  кісток нема!

Маруся. Мамусенько, так, це я розповідаю всім про наші вечорниці. Ой,так хочеться все швидше їх розпочати і вареників наших покуштувати!

Катерина. А в кого це ви, Марусе, хочете проводити вечорниці?

Маруся. Як в кого? Так у нас же, мамусенько. Ми ж з вами домовились.

Катерина. Ніхто зі мною не домовлявся і нічого я не знаю. Знайшли місце, де проводити.

Маруся. Мамусенько, та що ви таке говорите. Он подивіться скільки людей зібралося у нас. Що ми їм скажемо. Кажіть чи дозволите в нашій хаті вечорниці проводити? Що люди скажуть, що в цілому селі не знайшлося хати на вечорниці? Разтак, тоді я піду!   (іде до дверей).

Катерина. Ой, Марусе, постривай! Та я ж пожартувала, коли так то я дозволяю.

Маруся. Що ж ви нам всім голову морочите! Я біжу покличу дівчат та хлопців.(вибігає з хати)

Катерина. (застиляє стіл, запалює свічку, сідає за столом!)Ось так завжди. Така вже хитра в мене Маруся, вміє завжди викрутитись!Та ж у мене пішла. Точнісінько, як я була колись молодою.

(стукіт у двері, заходять двоє дівчат)

Дівчата. Тітко Катерино, можна до вас на вечорниці?

Катерина. Заходьте, дівчатонька, прошу.(заходить гурт дівчат).

Катерина. Я бачу, що ви вмієте весело сміятися, співати, а чи вмієте працювати?

Дівчата. Вміємо.

Катерина. Тоді чи допоможете мені в одній справі (дає їм роботу дерти пір’я).

Хлопці. Добрий вечір у вашій хаті.

Катерина. Добрий вечір хлопці!  Дівчата вже за роботою, ви також не сидіть дурно. Беріть лущити квасолю. (подає їм кошик, хлопці сідають рядом беруться до роботи)

Чути стукіт у двері. Це прийшли старші жінки з села!

Жінки. Добрий вечір господине!Ми дізнались, що у вас будуть вечорниці і зайшли подивитися. Чи

дозволите нам?

Катерина. Ой, жіночки, налякали ви мене! Заходьте, заходьте та сідайте на лаву.

Одна з жінок. О, та ти так гарно прибрала в хаті. Йой, кумонько навіть не здається мені, що я на вечорницях. Хоч і виросла в селі, а на таких вечорницях ще не була!

Друга жінка. Кумонко, Катерино, та чи ще довго ждати, чи самі почнемо.

Катерина. Давайте почнемо вечорниці. Десь пішла моя Маруся по дівчат тай забарилася. Ох і вредна ж вона, але нічого. Ми її сьогодні провчимо.Почнемо вечорниці без неї, от і буде вона зла.

Одна жінка. Господи, Господи! Як згадую, коли це ми дівували, скаже хтось, що будуть вечорниці – всі біжать, аж тини тріщать. А тепер… Де ж це ті дівчата? Уже стемніло, а їх ще немає. Не та зараз молодь. Ми зранку ще бігли готуватись, бо хлопці прийдуть. Сяду спочити трохи. От треті півні скоро заспівають, а вечорниці ще не починалися. Ой, ой,ой куди все це поділося?

( чути стукіт у двері).

Перша дівчина. Доброго вечора вам, жіночки.

Друга дівчина. Доброго вечора, у вашій хаті, тітко Катерино!

Катерина. Заходьте дівчата, заходьте, розсаджуйтесь. Та до роботи приступайте. Покажіть з чим ви на вечорниці прийшли.

Третя дівчина. Ви починайте, а ми вже за вами підтягнемо.(дівчата співають).

Катерина. А тепер прошу сідайте!

Четверта дівчина. Може вам треба щось допомагати.

Катерина. Я й забула, що вареники не доліпила. Ходіть голубоньки та мені допоможіть. (троє дівчат йдуть ліпити вареники, в  цей час жінки вишивають, в’яжуть і згадують як колись проходили вечорниці).

Маруся. Що це наші хлопці забарилися і музик не ведуть!(стукіт у двері заходить Микола).

Микола. Добрий вечір у вашій господі!

Маруся. О, Миколо, а я це вас згадую. А де хлопці!

Микола. Та вони в центрі села радяться йти чи не йти.

Маруся. Нічого собі. Так ми оце вечорниці почали, вареників не їмо,чекаємо на них, а вони по селі ходять. Раз таке діло, то ми їх провчимо.

Подавайте дівчата вареники і пригощайте всіх. А вони прийдуть, то нехай слину глитають.

Катерина. Е ні, Марусенько, почекаємо на хлопців які ж вечорниці без хлопців?

Перша дівчина. Дівчата, а хочете я вам Шевченка прочитаю?(читає Тополю)

Друга дівчина. Згодні, ми послухаємо .

Одна з жінок. Оце дівчата, дивлюсь я на вас тай згадую собі, коли я булла також молодою, гарною, скільки я хлопців мала. Кожному вміла голову закрутити (дівчата сміються).  А це намисто мені Іванко подарував, коли вперше поцілував. Я цей день буду до самої смерті пам ятати., лишень його буду кохати.

 (стукають у двері тричі)

Маруся. Агов, хто такий?

Перший хлопець. Пес сліпий (гавкає).

Маруся. Не пустимо! Як візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини!

2 хлопець. Та пустіть це ж ми хлопці.

Маруся. Та заходьте вже заходьте!(хлопці заходять до хати).

Одна з дівчат виходить на перед і починає співати коломийку.

Дівчина. В Черемошній добре жити

Черемошна при горбі.

В Черемошній такі хлопці

Як під пеньки в торбі.

Хлопець. Тос ми мила заспівала,

Тос ми мила вдала,

Така вчора на базарі З–поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави та гульбища.

   Для молоді вечір напередодні Андрія був ще одним приводом, щоб повеселитися, хлопцям – позалицятись, а дівчатам може і судженого собі нагадати. Саме тому його і називали вечорниці, бо відбувалися вони ввечері та тривали до півночі. Хлопці мали в цей час право бешкетувати і їм вибачались усі витівки. У тих дівчат, що на виданні, могли зняти хвіртку чи ворота з завіс, розібрати паркан, поцупити віз, плуг та закинути їх на дах хати чи хліва, а то й віднести на інший край села.

Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія.  Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами гості розум, мудрість, щедрість нашого народу!

Дівчинка: Українські вечорниці

 Починаєм вже не раз,

 Хай сміх, і пісня ллється

 В серці кожного із нас.

 Хлопчик: Обійдіть весь світ безмірний

 І скажіть в якій країні

 Так зберігся скарб безцінний,

 Як у нас, на Україні?

 Дівчинка: Просим всіх на наше свято,

 Превелике, пребагате,

 Від зірниці до зірниці

 Хай лунають вечорниці.

 Хлопчик: Гей, на наших вечорницях

 Хто сумний – розвеселиться!

 Співи, танці, небилиці –

 Гарні будуть вечорниці!

Дьоготь продавала!

2-дівчина. Ти думаєш, легінику,

Що я те любила

Кобись стояв коло води,

Я би те втопила.

2-хлопець. Ти думаєш дівчинонько,

Що за тобов гину,

Я за другов дівчиноньков

Лише бровами кину.

4-хлопець. Дівчата, хлопці, не будемо сваритися, краще і всі разом.

Перша жінка. Скажу я вам дівчата, ось таке, коли повиростаєте то виходіть заміж за тільки за хлопців з свого села. Бо таких гарних хлопців як у нас ніде не, правду вам кажу. На собі переконалась. І красиві і роботящі і погуляти вміють.

Жінка. Правда, правда дівчата.

Маруся. Дівчата вже пізня година, а ми ще не ворожили. Я знаю таку ворожбу. Для цього беремо дві тарілки з водою. В них кидаємо по листочку з барвінку. Коли листочки розийдуться у різні боки то не бути в цьому році з милим в парі, а коли зійдуться то бути.

2-дівчина. А я вмію так ворожити. Для цього треба 2 сірники. Взяти по одному сірнику в дві руки запалити їх. Якщо головки нахиляться одна до одної, то ми любимо один одного. А якщо ні то не любимось.

3-дівчина. Ой, подивіться, мої зійшлися. Бути мені цього року в парі.

4-дівчина. Дівчата, давайте поворожимо ще так. Для цього треба 4 тарілки, намисто, чарку, мотузку, книжку.

Книжка – розумний чоловік

Намисто – буде дівувати

Чарка – чоловік п’яниця

Мотузка – чоловік буде бити.

Катерина. Вже й робота підходить до кінця. Дуже дякую всім що мені допомогли.

Маруся. Тим часом зварились вареники. Галушки. Тож прошу усіх до столу.Приготуйтеся.

(подає на стіл, всі сідають, їдять)

Дівчина: Вареники мої великомученики! 
Велику муку терпіли, 
В гарячій воді кипіли. 
Сиром були понапихані, 
Маслом очі позаливані. 
Як є сметана, то вмочайте, 
А як нема – вибачайте! 

(Бере пиріг і підходить до хлопця) 

З’їж , Андрійку, пиріжок, 
Він дуже смачненький, 
А у нього всередині 
Сирочок дрібненький. 

5 хлопець: (кусає пиріг і кривиться) 
Чи ти, дівча, з роду-віку 
Пирогів не їла, 
Що ти свої пироги 
Клоччям начинила? 
Нехай тебе лихий знає 
З цими пирогами, 
Ти би краще розкидала їх помежи псами. 

Дівчина. Дівчата, хлопці! Вже пізня година, треба додому вертати.

Катерина. Дякую всім, хто прийшов до нас на вечорниці!

Маруся. Матусенько, я піду, проведу дівчат та хлопців.

Катерина. Іди доню, не барися,

У сінечки тай вернися,

Бо на дворі піст наступає,

А хто йог опроскоще,

Той Великодня не побачить