Урок на тему: "І.Нечуй-Левицький. «Запорожці» . Літературна казка про запорожців."

Тема уроку: І.Нечуй-Левицький.  «Запорожці» . Літературна казка про запорожців.

Мета уроку: познайомити учнів з постаттю письменника, повторити матеріал про літературну казку, розповісти учням про побут, культуру, спосіб життя запорожців; удосконалювати вміння   виразно читати, переказувати зміст твору, знаходити і коментувати описи, портрети;

 розвивати в  учнів уміння самостійно мислити, аргументувати власну думку, пам ять;

виховувати любов до рідного краю,допомогти учням усвідомити поняття лицарства, гуманних спонук до сміливих, рішучих вчинків.

Обладнання: портрет І.Нечуя-Левицького, картина С.Васильківського «Козаки у степу».

Методи: розповідь, бесіда, метод творчого читання.

Прийоми: виразне читання учнів, побудова логічно чіткої системи запитань,  інтерпретація картини, розповідь вчителя.

 Хід уроку

  І. АКТУАЛІЗАЦІЯ І КОРЕКЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Слово вчителя.

  Кожен народ має своїх геніїв.. Тих, доля яких нерозривно пов’язана з долею народу, тих, чиїми устами говорить увесь , тих, талант яких, як і любов до людей і до своєї батьківщини, є невичерпними. І саме ця невгасима любов робить їх безсмертними.

Діти, ми продовжуємо розглядати розділ з української літератури „Історичне минуле українського народу». Нам відомо, що без минулого нема майбутнього. Над цим висловом нам треба задуматись. На сьогоднішньому уроці ми повинні усвідомити, що ми маємо знати історію свого народу, повинні знати звичаї, видатних людей, а найвагоміше, що ми повинні знати, – це рідну українську мову.

2. Бесіда.

- Які твори з цього розділу ми вже вивчили?

- Що означає слово „козак»? ?(Козак – від татарського слова «кайзак» , що значить «вільний чоловік», «неустрашимий вояк». Жили за порогами Дніпра, тому їх ще називали запоріжцями. Це сильні, мужні воїни, які охороняли наш рідний край від ворогів.)

- Коли була заснована Запорізька Січ?

(Біля 1550 року заснував Січ Дмитро Байда-Вишневецький. Він і став першим кошовим на Січі)

- Які прислів’я та приказки ви знаєте про козаків?

Козача потилиця панам хохам не хилиться.

Степ та воля – козацька доля.

Коли козак у полі, то він на волі.

Де козак, там і слава.

- Назвіть українські пісні, у яких співається про козаків?

(«Не жур мене стара мати», «Пісня про Байду», «Засвистали козаченьки»)

- Що ви ще знаєте про козаків. Якою зброєю воювали козаки?

І .Повідомлення теми й мети уроку. Мотивація практичної значущості виучуваного

«Всеобіймаючим оком України», «артистом зору» назвав Нечуя-Левицького Іван Франко. Справді, розмаїття тематики і проблематики творчості цього письменника, його художня майстерність відповідають такій оцінці.

ІІ. Сприйняття й засвоєння нового матеріалу

 1. Цікава сторінка з біографії митця (розповідь).

На початку XX століття кияни часто могли бачити невисокого сивого дідуся, який із ціпком у руці надвечір прогулювався Хрещатиком чи милувався схилами Дніпра. І мало хто знав, що це видатний український письменник Іван Нечуй-Левицький.

Початок його літературної діяльності припав на ті роки, коли писати українською мовою було заборонено. Письменник згадував, що про його літературні спроби рідною мовою, підписані псевдонімом «І. Нечуй», не знали навіть товариші, з якими він жив на одній квартирі, не знав і батько.

Народився Іван Семенович Левицький (Нечуй — літературний псевдонім) у мальовничому містечку Стеблеві на Черкащині в родині священика. Перші ази науки хлопчина здобув у батьковій школі, яку той організував для сільських дітей. Проте ця школа проіснувала недовго. Пан-управитель закрив її, пояснюючи це тим, що не буде кому працювати на полі, якщо всі мужики стануть грамотними.

Дитинство майбутнього письменника нічим не відрізнялося від дитинства інших дітей, хіба що в нього була няня, стара селянка Мотря. Вона співала йому пісні, розповідала про народні звичаї. Мама, весела й балакуча жінка, присвятила своє життя вихованню дітей: крім Івася, у сім'ї було ще дві пари близнят.

Коли Іванові минуло сім років, його відвезли на науку в Богуславське духовне училище. Умови навчання у бурсі були важкими, дисципліна — строгою. Багато дітей не витримувало й утікало, однак батьки повертали їх назад. Та й учителі були різні. На все життя Іван запам'ятав учителя географії Креховського, який зоряними вечорами показував учням систему небесних тіл, а також Черняка й Лихнякевича, котрі не тільки добре викладали свій предмет, а ще й поважали та любили учнів. А от про інспектора Страхова Іван Нечуй-Левицький згодом згадував: «Він у суботу після уроків викликав провинників у широкий коридор, ставив їх рядком, брав лозу в цензора і сам "давав палі..." Менші школярі кричали на все горло. У сей довгий рядок заливався слізьми. Решта мучеників по одчинених класах слухали ті крики...» Якщо ж хтось із учнів розмовляв рідною мовою, то йому на шию вішали табличку з написом: «За мужичі слова».

Після закінчення училища Іван Семенович продовжив навчання у семінарії, а потім — у Київській духовній академії. Але допитливому юнакові було мало знань, отриманих на заняттях. Він самостійно вивчав німецьку й французьку мови, знайомився з творчістю Марка Вовчка, Гоголя, Пушкіна, Сервантеса і, особливо, Шевченка, якого любив ще з дитинства.

Отримавши звання магістра богослов'я, Іван Семенович не захотів бути священиком, а вибрав шлях викладача російської словесності. Двадцять п'ять років віддав Нечуй-Левицький педагогічній праці. Він мав неабиякий вплив на молодь, пояснював учням, серед яких було чимало українців, що минуле народу не слід забувати.

  У побуті Іван Нечуй-Левицький був надзвичайно точним: сусіди могли по ньому перевіряти годинник. Щодня рівно опівдні за будь-якої погоди йшов на прогулянку до пам’ятника Володимиру-хрестителю, в руках – незмінна парасолька. У Києві, де він прожив понад 30 років, його знали в усіх ближчих крамницях, чемно поводилися з ним і навіть поступалися йому чергою.   

 За захоплення українською старовиною, часами козаччини, на тему якої написав низку історичних романів і повістей, перебував певний час під наглядом поліції. Його літературна казка «Запорожці», вперше надрукована в журналі «Правда» 1873 року, постійно зазнавала цензурних утисків. З’явився цей твір майже через сто років після зруйнування військами Катерини ІІ. Умови для його написання були вкрай несприятливими, адже друкувати твору українською мовою заборонялося Валуєвським указом 1863 та Емським циркуляром 1876р. Цей твір є своєрідним продовженням народної традиції в зображенні козацького лицарства».

Уся його творчість загалом, і фантастична казка «Запорожці» зокрема, свідчить про глибокий патріотизм письменника. Йому була дорога історія рідного народу, його самобутність, йому боліла втрачена воля і приниження національної гідності.

У доробку письменника — романи, повісті, драматичні твори, оповідання та казки для дітей. Сучасники високо цінували талант Івана Нечуя-Левицького. Панас Мирний порівнював його з великим музикою, що «на чудовій скрипці грає і своєю грою вражає думку і серце», а Іван Франко називав «всеобіймаючим оком України».

2. Вступне слово до вивчення твору.

На уроці вивчатимемо  казку «Запорожці», зазначити, ви дізнаєтеся  нове про побут, культуру, звичаї запорожців, , що ж таке лицарство та що людину спонукає до відважних, рішучих вчинків.

 3.Виразне читання першої частини твору. 

(Перед читанням варто дати учням настанову, аби вони намагалися уявити зовнішність Летючого, звертали увагу на характеристику, яку дає йому автор, інші персонажі,спробували уявити дніпровські пороги, поміркували над їхніми назвами.)

ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу

 1. Бесіда за змістом прочитаного.

 1. Зачитайте портрет Карпа Летючого. Як ви розумієте таку авторську характеристику: «…мав увесь хист, усю вроду запорозьку»? (Наголосити на тому, що в такий спосіб автор передає бачення українського парубка – молодого потомка славних запорожців).

 2. Чому саме йому отаман доручив провести байдак порогами? (Не лише тому, що він гарний на вроду, а завдяки рисам його характеру. Варто спостерегти такі авторські прийоми зображення персонажа: «добре знав всі пороги», «любив пороги, бо зріс коло них», «любив летіти стрілою прудким козацьким ходом через пороги, летіти птицею з лави н лаву», «гаряче лице»).).

 3. Які приготування зробили гребці перед походом? Чому вони так тривожились?

 5. Знайдіть і прочитайте опис порогів. Чому вони мають такі назви?

 6. Перекажіть, як гребці долали дніпровські пороги. Які почуття викликав у вас цей епізод? (проаналізувати мовні засоби, за допомогою яких автор передає напружену боротьбу зі стихією. Йдеться про порівняння: «як стріла», «як порожня бочка»; метафори: «зашуміла вода і заревла», «байдак загув і полетів з лави на лаву»).   

2. Робота з картиною.

( Запропонувати учням подивитися на картину С.Васильківського «Козаки у степу». )

- Які настрої викликає картина , якими постають козаки (гордовиті, наче володарі степу…).

-Що ви вже знаєте про козаків?

3.Визначення жанру твору.

( Розвиток уміння аргументувати думки у ході  складання стягненого роздуму.)

 -Я вважаю, що твір «Запорожці» І. Нечуя – Левицького є літературна казка.(, по – перше, у  твору є автор,по-друге, описуються конкретні події, герої, предмети, і на кінець, зображуються фантастичні події, предмети, властивості.От і виходить, що твір І.Нечуя-Левицького „Запорожці” є літературна казка.)

ІУ. Підсумок уроку

  Евристична бесіда.

-Яке враження справила на вас казка І.С. Нечуя – Левицького «Запорожці»? Над чим змусила замислитися?

-Чим ви пояснюєте вплив даного твору на вашу  уяву? (Порушується цікаві проблеми, вживаються яскраві художні засоби).

-Як пов’язаний твір  із сучасністю? Чим запорожці могли б допомогти Україні нинішній? (повернули б історичну пам’ять, наділили б сміливістю, мужністю, волелюбністю, кмітливістю).

У. Д/з.

Скласти план до першої частини, переказувати її. Дочитати казку.

Вис. рівень-написати твір.